Власенко С.В., Денега В.І., Пономаренко Є.Н.

Євпаторійський центральний дитячий клінічний курорт

Міноборони (Євпаторія).

Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського (м. Сімферополь)

Кафедра нервових хвороб з курсом неврології ПЕФ.

Одне з провідних місць у проблемі реабілітації різних форм дитячого церебрального паралічу (ДЦП) відводиться питанням ефективного впливу на різні патологічні нейроортопедичні синдроми, що розвиваються внаслідок спотвореної іннервації м'язів. Патологічна іннервація м’язів, як клінічна ознака ураження надсегментарних структур центральної нервової системи на ранніх етапах онтогенезу, поряд із постійною активністю незнижених тонічних рефлексів, призводить до порушення формування функціональної пропульсії дитини, розвитку дефектів установки кінцівок. , що в свою чергу підтримує і зміцнює патологічний руховий стереотип [1,4]. В цілому ранній фізіологічний розвиток локомоції сприяє зміні всієї системи центральної регуляції руху, стимулює розвиток вищих психічних функцій дитини. [3] Загалом до 3-4 років невропатологи стикаються з важкими руховими порушеннями, розвитком як первинних, так і вторинних деформацій за рахунок компенсаторних засобів для підтримки стабільного вертикального положення. В даний час існує багато методик лікувальної фізкультури з використанням різних тренажерів, що дозволяють істотно збільшити можливість пересування хворої дитини [1, 2, 4]. Метою нашого дослідження було дослідити вплив занять на спеціалізованому велотренажері на стан опорно-рухового апарату та корекцію патологічного рухового стереотипу.

Під спостереженням перебували 30 хворих на ДЦП, спастичну диплегію віком від 2 до 5 років. Усі діти пересувалися самостійно. Слід підкреслити, що реабілітаційні заходи для хворих проводилися з раннього віку. У спеціалізованому відділенні санаторію застосовувалися різні види санаторно-курортного лікування: пелоїдотерапія, таласотерапія, гідрокінезотерапія в термомінеральному басейні, пісочні ванни, сеанси фізіотерапії та рефлексотерапії з викладачами-коректорами.

Для уточнення ступеня ураження нервово-м’язового апарату, участі окремих м’язів у формуванні патологічних поз стимулювали та проводили загальну електроміографію (ЕМГ). Тотальну ЕМГ проводили за стандартною методикою для хворих на ДЦП, тобто з визначенням рівня біоелектричної активності м’язів кінцівок та ступеня порушення координаційних зв’язків між ними.

Біомеханіку стояння досліджували на комп’ютерно-стабілографічному комплексі з оцінкою середньоквадратичного (середньоквадратичного) відхилення центру тяжіння в сагітальній та інших площинах, швидкості переміщення центру тяжіння та загальної площі ​ центр масової міграції. Після лікування також призначаються додаткові методи дослідження.

Дослідна група з 10 осіб, які були хворими на цю форму захворювання, проходила традиційний курс санаторно-курортного лікування.

При клінічному обстеженні у всіх хворих встановлено, що в неврологічному статусі відбулося безредукційне тонічні рефлекси: шийний і лабіринтовий, а також їх поєднання. Патологічна постава характеризувалася різними положеннями формування порочної нижньої кінцівки патологічних синергій, синдромів (rectus-, adductor- та gamstring-синдромів), кінно-варусної або вальгусної деформації стопи.

За даними ЕМГ максимальна патологічна активність відмічена в привідних м’язах стегон, ікроножних м’язах литок. При ЕМГ-дослідженні виявлено значне підвищення біоелектричної активності в привідних м’язах стегна, згиначах гомілки (напівперетинчастому, напівсухожильному), триголовому м’язі великогомілкової кістки з різким зниженням біоелектричної активності м’язів-антагоністів (великого сідничного м’яза, двоголового м’яза стегна, передньої великогомілкової).

За даними стабілографічного тесту у всіх хворих, особливо кпереди (80%), була зміщена зона загального центру маси проекції, різко знижений ступінь стабільності стояння; у всіх площинах збільшене середньоквадратичне (СКО) відхилення центру ваги становило 2,5 рази, переважно в сагітальній площині. Вага на передню частину стопи становила до 75%.

Заняття на велотренажері (патент № 200 500 583 від 14.05.2005) в основній групі проводили по 2-3 години щоденно протягом 30 днів як самостійне катання на відкритому просторі, на тлі комплексу традиційної реабілітації. , що включає різні види лікувальної фізкультури, масажі, електротерапію, пелоїдотерапію, гідроколонотерапію, кліматотерапію, бальнеотерапію.

Конструктивними особливостями велосипеда є наступні характеристики:

1. Єдиний велотренажер, адаптований для пацієнтів з важкими неврологічними розладами. Дозволяє можливість катання на відкритому просторі для дітей, які не можуть пересуватися або пересуваються тільки в колясці

2. Враховує особливості психології дитини: не монотонне катання в спортзалі, а катання на вулиці, яке стимулює пізнавальну активність хворої дитини, вимагає програми пересування по відкритому простору та суворого дотримання її виконання, розвиває ідеї. про світ, розширює коло спілкування, дозволяє спілкуватися зі здоровими дітьми, що значно покращує психологічний статус, специфічно стимулює лобові частки головного мозку. У дитини виникає бажання займатися іншими видами лікування та реабілітації.

3. Призначений для різних нейроортопедичних синдромів: пристрій для кріплення спинки, що регулюється по висоті, дозволяє встановлювати дітей з найбільш важкими ураженнями у вертикальне положення, знижує патологічний стереотип нахилу голови вниз, виробляє самостійне керування навколишнім простором, що сприяє розвитку просторових уявлень, півкульна взаємодія стимулює потиличні відділи мозку.

Зміна рівня навантаження на м'язи дозволяє розробити індивідуальну програму, виходячи з наявного нейроортопедичного стану та адаптувати її до стану розвитку дитини.

Спеціально сконструйовані ремені ручки керма дозволяють фіксувати руки дитини, що сприяє циліндричному та вищипуючому захопленню предметів, розвитку стереогнозу та двовимірного просторового відчуття, тим самим стимулюючи тім’яно-скроневі відділи головного мозку.

4. Можливість переобладнати велотренажер в домашніх умовах, дозволяючи батькам продовжувати цілеспрямовану роботу з дитиною вдома. Це не пов'язує їх з необхідністю продовження перебування в спеціалізованих установах, запобігає розвитку синдрому «госпіталізму» дітей, сприяє більш повноцінній соціальній адаптації.

Клінічно позитивна динаміка у пацієнтів, які займалися на спеціалізованому велосипеді, порівняно з досліджуваною групою була більш вираженою. Діти основної групи набагато раніше починали самостійно пересуватися, що дозволило підвищити ефективність лікувальної фізкультури та переорієнтувати інструктора на виконання вправ, які формують правильний стереотип ходьби та більш складні рухи, що було досягнуто в досліджуваній групі значно пізніше. У дітей досліджуваної групи відзначалося лише збільшення обсягу пасивних рухів, без істотного збільшення активних рухів.

Зменшення спастичних орієнтирів позитивно вплинуло на стан вищих психічних функцій дитини – покращився праксис, соматогноз і реципрокні відносини і, як наслідок – просторове уявлення, робота педагога-коректора стала більш ефективною. У піддослідній групі позитивна динаміка в нервово-психічному статусі була не такою вираженою.

В основній групі при повторному ЕМГ-дослідженні виявлено достовірне підвищення біоелектричної активності м'язів-антагоністів в середньому до 40% від початкових значень (при середній амплітуді біоелектричних потенціалів) і зниження біоелектричної активності спастичних м'язів. . У досліджуваній групі ознаки відновлення реципрокної синергічної взаємодії між антагоністами та синергістами були незначними.

За даними стабілізографічного дослідження покращення статичної зручної пози стоячи відповідало послідовному зменшенню площі міграції загального центру маси до 10 % (у дослідній групі до 3 %).

Зміщення до центральної осі координати та середньоквадратичне відхилення центру ваги в сагітальній площині спостерігалося у 25% (дослідна група – 12%), а вага навантаження на передній відділ стопи – 30% (контрольна група – 16%).

ВИСНОВКИ:

1. Використання велотренажера в комплексному санаторно-курортному лікуванні сприяє більш ранньому відновленню рухової активності, швидшій адаптації та формуванню нового правильного рухового стереотипу.

2. Неврологи та ортопеди спільно, використовуючи різні види ЕМГ досліджень, повинні визначити показання до занять на тренажерах залежно від переважання тієї чи іншої патологічної синергії м'язів.

3. Заняття на тренажері оптимально проводити після процедур, спрямованих на зниження м'язового тонусу (пелоїдо-, таласо-, гідрокінезотерапія в термомінеральному басейні, пісочні ванни).

Така тактика попереджає больові рефлекторні синдроми, хворобливі м'язові спазми, сприяє кращій рухливості суглобів, що підвищує ефективність вжитих заходів в цілому.

4. У домашніх умовах рекомендується проводити вправи після парафінових аплікацій на спастичні м'язи.